Блог

Дотримання правил підсудності є основою для прийняття судом позовної заяви та порушення провадження по справі. Але ж як не помилитися і подати позов саме до того суду, який повинен його розглянути?

До нашої компанії звернувся клієнт, який отримав від свого контрагента (колишнього власника частки у статутному капіталі підприємства) позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеного з ним (клієнтом), неукладеним. Даний позов подано до господарського суду Тернопільської області як корпоративний спір.

Так, підвідомчість справ господарським судам України закріплена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України. І, дійсно, нормами пункту 4 частини 1 статті 12 цього Кодексу передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Наче все зрозуміло, але

Та як же визначити, чи спір є корпоративним чи ні? А для цього і для встановлення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії суди повинні керуватися поняттям корпоративних прав, яке зазначене в статті 167 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності для участі цієї особи в управлінні господарською діяльністю, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже проаналізувавши вищевикладені норми законів можна прийти до висновку, що корпоративні спори – це саме спори, які виникають між юридичною особою та її власником (власниками) або власниками між собою щодо діяльності такої юридичної особи, отримання фінансових результатів від її діяльності, тощо. І вони нерозривно пов’язані саме з суб’єктом таких прав – учасником (власником).

А як же бути, коли особа тільки уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, тобто вона ще не є повноцінним учасником?

І тут на допомогу зі своїми роз’ясненнями прийшов Вищий господарський суд України, який у своїй Постанові Пленуму  від 25.02.2016 р. №4 чітко зазначив, що до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб’єктного складу сторін в тому числі спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками товариства з обмеженою відповідальністю про право власності на частку. З повним текстом Постанови Пленуму можна ознайомитись ТУТ

З зазначеними висновками Вищого господарського суду України погодився і господарський суд Тернопільської області, який 20.12.2016 р. своєю ухвалою відмовив контрагенту нашого клієнта у прийнятті позовної заяви, з повним текстом якої можна ознайомитись ТУТ 

Однак на цьому історія не закінчилася. Цей же контрагент знову подав той самий позов до того ж самого господарського суду Тернопільської області. По «щасливому збігу обставин» позовна заява потрапила до того ж самого судді, який виніс і ухвалу від 20.12.2016 р. Проте цього разу суддя господарського суду Тернопільської області по іншому розтлумачив норми процесуального закону і прийшов до висновку, що зазначений спір підлягає розгляду саме господарським судом та 05.01.2017 р. виніс ухвалу про порушення провадження по справі. З повним текстом ухвали можна ознайомитися ТУТ 

Ось такі ситуації трапляються під час визначення підвідомчості (підсудності).

Що ж буде далі саме з конкретною ситуацією, покаже розгляд даної справи.