Блог

Забезпечення позову є способом захисту у разі невиконання рішення суду. Та чи на будь-який предмет забезпечення позову можна звернути стягнення?

До нашої фірми звернувся клієнт з проханням оскаржити ухвалу місцевого суду про забезпечення позову.

Річ у тому, що Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у цивільній справі за позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та своєю ухвалою наклав арешт на корпоративні права клієнта (частку у статутному капіталі).

 При цьому, виносячи зазначену ухвалу, у суду не виникло жодного запитання з приводу того, а чому ж Позивач просить накласти арешт саме на корпоративні права? Чи є у Відповідача в наявності інше майно та грошові кошти? І чи взагалі можливо та в яких випадках можливо накласти арешт на корпоративні права?

Так, відповідно до cт. 152 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України “Про господарські товариства” та ч.1 ст.149 Цивільного кодексу України право власності юридичної особи є непорушним, а також передбачена можливість звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі за його особистими боргами лише в  разі  недостатності  у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів, а не на частку у статутному капіталі товариства.

Таким чином чинне законодавство України визначає, що частка у статутному капіталі товариства не вважається майном учасника та не може бути об’єктом арешту та/або реалізації на виконання рішення суду, а відтак корпоративні права особи за її особистими боргами не можуть бути предметом забезпечення позову.

Юристами нашої фірми розроблено та подано апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Яким же буде рішення суду апеляційної інстанції?

Результати розгляду даної справи ми обов’язково висвітлимо в наших наступних публікаціях.