Блог

 

Банкрутство – довгий і складний процес із, подекуди, непередбачуваним результатом.

Нажаль, реформи не виправдали сподівань. Нещодавно в практиці юристів нашої компанії виникла чергова колізійна справа.

Власник майна боржника – чи є він суб`єктом оскарження ухвал місцевого господарського суду на стадії ліквідпроцедури?

Відповідь на це питання сьогодні надав Вищий господарський суд України, скасувавши ухвалу Київського апеляційного господарського суду в справі №14/5026/879/2011 від 10 квітня 2017 року та повернувши справу до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги власника майна боржника по суті.

Обставини цієї справи доволі складні і заплутані, адже вона тягнеться ще з 2011 року і, нажаль, саме її існування є доказом недолугості законодавства в сфері банкрутства.

Проте, рішення, яке сьогодні прийняв Вищий господарський суд України на користь нашого клієнта, цікаве саме з тієї точки зору, що воно презюмує  процесуальне право власника майна боржника бути суб`єктом подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду на стадії ліквідаційної процедури.

Київський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження за апеляційною скаргою власника майна боржника на підставі пп 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, керувався статтею 123 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  від 14.05.1992 року №2343 (далі Закон про банкрутство).

Адже, відповідно до ч. 2 цієї статті з дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, припиняються повноваження власника (власників) майна боржника.

Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки повноваження власника майна боржника припинилися, то відповідно він не може оскаржувати ухвали місцевого господарського суду. При цьому апеляційний суд посилався на пункт 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” від 17.05.2011 року та пункт 12 Постанови Верховного Суду України “Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.02.2009 року №15 в яких мова йде взагалі про апеляційні скарги осіб, які не були учасниками провадження! Тобто, апеляційний суд фактично поставив під сумнів наявність у власника майна боржника статусу учасника провадження, з огляду на те, що його повноваження припинилися після переходу до ліквідаційної процедури!

В той же час  частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України прямо визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники  судового процесу, зазначені в цьому Кодексі та Законі про банкрутство. І з цієї точки зору, право учасника провадження, яким є власник майна боржника навіть після переходу до ліквідпроцедури, видається беззаперечним.

Проте, найбільш цікавим є тут питання щодо того, які права та охоронювані законом інтереси  власника майна боржника порушені оскаржуваною ухвалою.  

Київський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження, виходив з того, що власник майна боржника не є кредитором у справі, а відтак, його права не порушені. При цьому суд відхилив доводи апелянта стосовно того, що Закон захищає не тільки майнові, але й особисті немайнові права особи, зокрема право на захист честі, гідності та ділової репутації власника майна боржника, дії якого, з огляду на визнання недійсним правочину укладеного боржником, мають ознаки доведення до банкрутства, виведення активів та шахрайства.

Цікаво, чи врахує цю позицію суд касаційної інстанції? Найближчим часом ми про це дізнаємось і обов`язково розмістимо посилання на постанову Вищого господарського суду України, а також будемо розповідати про подальший розвиток подій у цій справі про банкрутство.