Признание устава недействительным – очевидное и невероятное

Блог, Лучшее, Наша практика, Хозяйственные споры

Признание устава недействительным – как одна из схем захвата предприятия – довольно популярная уловка рейдеров. Готовы ли суды адекватно реагировать на подобные действия и давать им надлежащую правовую оценку?

Не так давно мы имели возможность убедиться, что, к сожалению, то ли судьи недостаточно владеют базовыми знаниями в данной сфере, то ли борьба с коррупцией пока так и остается только “борьбой”.

В нашей последней публикации на эту тему мы рассказывали о судебном процессе по делу о признании недействительным договора купли-продажи корпоративных прав. Следующим элементом “стратегии” бывшего владельца сельхозпредприятия, который решил обобрать до нитки проданное им предприятие, стало обращение в суд с требованием признать недействительным новую редакцию устава предприятия, которая отражала сведения о его новых совладельцах (соучредителях).

По нашему мнению абсурдность данного иска не вызывала сомнений, однако решением суда первой инстанции, оставленным без изменения апелляционным судом, иск бывшего владельца был удовлетворен. Единственным основанием стало то, что судебная экспертиза, назначенная судом по ходатайству истца, установила, что подпись на уставе от имени одного из участников предприятия, (владеющего 40% доли в этом предприятии), выполнена не тем лицом. При этом суды, рассматривая данное дело, исследовали и обстоятельства, связанные с заключением и выполнением договора купли-продажи корпоративных прав, и процедуру регистрации данной редакции устава, хотя данные правоотношения являются предметом других судебных разбирательств.

Все наши усилия убедить суд в необходимости придерживаться норм закона и устанавливать именно те, обстоятельства, с которыми закон связывает возможность признания устава недействительным, – остались безрезультатными. Принятые в данном деле судебные решения потрясают своей некомпетентностью, надуманностью выводов и безосновательностью применения норм закона. С решением суда первой инстанции и постановлением апелляции можно ознакомиться по ссылкам, но это так, для гурманов!

К счастью, нам удалось убедить судей кассационной инстанции встать на сторону закона, хотя для этого пришлось приложить немало усилий.

Постановление Высшего хозяйственного суда Украины в данном деле в очередной раз подтверждает, что законом установлено – признание устава недействительным требует установления совокупности трех обстоятельств,  а именно: несоответствие устава требованиям закона, невозможность устранения допущенных нарушений закона, а также факт нарушения законных прав и интересов истца такими незаконными положениями устава.

Лично для меня было открытием то, что и судьи, и государственные регистраторы не имеют представления о том, что устав предприятия не может ассоциироваться со сделкой,  а значит, статьи 203, 215 Гражданского кодекса Украины в данном случае неприменимы. Не может также идти речь о реституции (возврате в первоначальное состояние), так как последствия признания устава недействительным применяются только на будущее. 

Несмотря на успешное завершение данного дела и то, что нам удалось отстоять свою правовую позицию, осадок от этого дела все же остался. Очевидность нарушений закона, допущенных судами первой и апелляционной инстанций, не оставляет сомнений в намеренности подобных действий. Эффективный механизм привлечения судей к ответственности за заведомо неправосудные решения отсутствует. Несмотря на люстрацию и переаттестацию судей, судебную реформу  и бесконечные заявления о борьбе с коррупцией, могу смело утверждать: в данной сфере очень мало что изменилось… от этого и осадок…

 

Недійсність договору – корпоративні права власника захищено

Блог, Наша практика, Хозяйственные споры

Недійсність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, як судовий механізм набуття чи припинення корпоративних прав, стає дедалі популярнішим. Адже якщо суд визнає такий договір недійсним, то недобросовісна сторона може вимагати реституцію (повернення всього отриманого та/або виконаного за договором), а це не завжди відповідає інтересам іншої сторони договору. Як же захистити свої корпоративні права?

До нашого адвокатського об’єднання за допомогою звернувся  власник приватного підприємства (покупець за договором купівлі-продажу корпоративних прав) до якого продавець (юридична особа – засновник цього підприємства) пред`явив позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він підприємство не продавав, підписи в договорі купівлі-продажу є підробленими, так само як і відтиск печатки підприємства-засновника, а крім того, договір містить нікчемну умову, оскільки ціна договору виражена в доларах США.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсним може бути визнано правочин, тільки якщо в момент його укладення  сторонами не було додержано вимог, встановлених нормами Цивільного кодексу України. В інших випадках позови про визнання недійсним договору залишаються судом без задоволення.

З метою захисту клієнта в зазначеній справі була проведена судова почеркознавча експертиза підписів на договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі, яка підтвердила, що договір все ж таки був підписаний позивачем. Цікавим моментом у цій справі була та обставина, що договір не був оформлений у вигляді єдиного документу. Проте ми змогли довести наявність волевиявлення та те, що договір є укладеним, а сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Крім того вдалося відстояти позицію, що ані відсутність печатки на договорі, ані вираження ціни договору в доларах США не повинні братися судом до уваги при винесенні рішення оскільки ці обставини не тягнуть за собою недійсність договору відповідно до положень закону.

Господарським судом Київської області відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, а права нового власника – захищені. З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням.

Стягнення боргу за змішаними договорами – чи все так просто?

Блог, Наша практика, Хозяйственные споры

Стягнення боргу – на перший погляд не складна категорія судових справ, однак виявляється, що не завжди все так просто.

Наприклад, в одній з останніх судових справ про стягнення боргу, наша компанія представляла інтереси постійного клієнта – підприємства, яке займається виробництвом алюмінієвого профілю. Цікавою особливістю цієї справи було те, що через певну специфіку діяльності із виробництва профілю договір купівлі-продажу за яким виникла заборгованість містив в собі  також елементи договору про надання послуг (змішаний договір).

Суть справи полягала в тому, що покупець звернувся до продавця (нашого клієнта) за виготовленням алюмінієвого профілю, при цьому товар мав бути виготовлений за індивідуальним замовленням покупця. Сторони підписали договір купівлі-продажу товару (алюмінієвого профілю) та додатки до нього, в яких встановили вартість послуг, пов’язаних із підготовкою до виробництва алюмінієвого профілю. Вказані послуги включали в себе, зокрема виготовлення матриці (фільєри), з якої виготовляється той алюмінієвий профіль, який замовляє покупець.

Також, сторони встановили в додатках загальну вартість послуг, та порядок її оплати в два етапи, перший з яких передбачає авансовий платіж, а другий пов’язаний з настанням певної події (купівля узгодженої кількості товару протягом встановленого проміжку часу).

Покупцем були сплачені авансові платежі та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими підтверджувався факт прийняття покупцем послуг без будь-яких зауважень (однак в актах була зазначена не вся вартість послуг, а тільки сплачені авансові платежі).

Не зважаючи на всі надані позивачем (продавцем) документи, представник відповідача (покупця) зайняв позицію, що йому такі послуги не надавалися.

Однак, адвокату нашої компанії вдалося переконати суд в тому, що послуги на заявлену до стягнення суму продавцем були надані в повному обсязі, а заперечення покупця спростовуються фактом отримання Покупцем замовленого за додатками товару, оскільки надання послуг з підготовки до виробництва алюмінієвого профілю передувало моменту поставки такого профілю на користь Покупця.

Господарським судом міста Києва позов продавця про стягнення боргу було задоволено, а  з покупця, крім основної суми заборгованості, було також стягнуто: пеню, 3 % річних, інфляційні збитки та всі судові витрати, включаючи вартість послуг адвоката.  

З текстом судового рішення можна ознайомитись за посиланням.

Банкрутство – оскарження ухвал господарського суду в ліквідпроцедурі

Блог, Лучшее, Хозяйственные споры

 

Банкрутство – довгий і складний процес із, подекуди, непередбачуваним результатом.

Нажаль, реформи не виправдали сподівань. Нещодавно в практиці юристів нашої компанії виникла чергова колізійна справа.

Власник майна боржника – чи є він суб`єктом оскарження ухвал місцевого господарського суду на стадії ліквідпроцедури?

Відповідь на це питання сьогодні надав Вищий господарський суд України, скасувавши ухвалу Київського апеляційного господарського суду в справі №14/5026/879/2011 від 10 квітня 2017 року та повернувши справу до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги власника майна боржника по суті.

Обставини цієї справи доволі складні і заплутані, адже вона тягнеться ще з 2011 року і, нажаль, саме її існування є доказом недолугості законодавства в сфері банкрутства.

Проте, рішення, яке сьогодні прийняв Вищий господарський суд України на користь нашого клієнта, цікаве саме з тієї точки зору, що воно презюмує  процесуальне право власника майна боржника бути суб`єктом подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду на стадії ліквідаційної процедури.

Київський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження за апеляційною скаргою власника майна боржника на підставі пп 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, керувався статтею 123 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  від 14.05.1992 року №2343 (далі Закон про банкрутство).

Адже, відповідно до ч. 2 цієї статті з дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, припиняються повноваження власника (власників) майна боржника.

Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки повноваження власника майна боржника припинилися, то відповідно він не може оскаржувати ухвали місцевого господарського суду. При цьому апеляційний суд посилався на пункт 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” від 17.05.2011 року та пункт 12 Постанови Верховного Суду України “Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.02.2009 року №15 в яких мова йде взагалі про апеляційні скарги осіб, які не були учасниками провадження! Тобто, апеляційний суд фактично поставив під сумнів наявність у власника майна боржника статусу учасника провадження, з огляду на те, що його повноваження припинилися після переходу до ліквідаційної процедури!

В той же час  частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України прямо визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники  судового процесу, зазначені в цьому Кодексі та Законі про банкрутство. І з цієї точки зору, право учасника провадження, яким є власник майна боржника навіть після переходу до ліквідпроцедури, видається беззаперечним.

Проте, найбільш цікавим є тут питання щодо того, які права та охоронювані законом інтереси  власника майна боржника порушені оскаржуваною ухвалою.  

Київський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження, виходив з того, що власник майна боржника не є кредитором у справі, а відтак, його права не порушені. При цьому суд відхилив доводи апелянта стосовно того, що Закон захищає не тільки майнові, але й особисті немайнові права особи, зокрема право на захист честі, гідності та ділової репутації власника майна боржника, дії якого, з огляду на визнання недійсним правочину укладеного боржником, мають ознаки доведення до банкрутства, виведення активів та шахрайства.

Цікаво, чи врахує цю позицію суд касаційної інстанції? Найближчим часом ми про це дізнаємось і обов`язково розмістимо посилання на постанову Вищого господарського суду України, а також будемо розповідати про подальший розвиток подій у цій справі про банкрутство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Активы предприятия сохранены благодаря усилиям юристов компании Бизнес и Право

Блог, Лучшее, Наша практика, Хозяйственные споры

Активы предприятия сохранены в его собственности благодаря усилиям юристов компании Бизнес и Право, которые смогли доказать  в суде недобросовестность действий бывшего руководителя предприятия при заключении им договоров купли-продажи на крайне невыгодных для предприятия условиях. 

К нам за помощью обратилось частное  сельскохозяйственное предприятие (его собственник), который после смены руководителя выявил, что бывший директор перед увольнением заключил от имени предприятия ряд договоров купли-продажи посевов на крайне невыгодных для предприятия условиях, благодаря чему предприятие практически лишилось всех своих ликвидных активов.

Сложность данного дела заключалась в том, что бывший директор, действуя от имени предприятия, формально не вышел за рамки полномочий, предусмотренных уставом. Стандартная судебная практика в таких случаях стоит на позиции признания таких сделок законными.

Тем не менее, внимательно изучив и проанализировав обстоятельства спорных сделок, юристы АФ «Бизнес и Право» все же нашли основания для обращения в суд с иском о признании договоров купли-продажи посевов недействительными.

Так, согласно частей 1, 3 статьи 215 Гражданского кодекса Украины основанием недействительности сделки является несоблюдение в момент ее заключения стороной (сторонами) требований, которые установлены частями 1-3, 5-6 статьи 203 этого кодекса.

В противоречие указанным выше нормам, руководитель при заключении договоров действовал явно вопреки интересам предприятия, в своих собственных интересах, недобросовестно, чем фактически лишил предприятие не только возможности получения прибыли, но и в целом возможности осуществлять уставную деятельность, что прямо противоречит нормам статей 92, 238, 627 Гражданского кодекса Украины.

В соответствии с частью 3 статьи 92 Гражданского кодекса Украины орган или лицо, которое в соответствии с учредительными документами юридического лица или закона выступает от его имени, обязано действовать в интересах юридического лица, добросовестно и разумно, не превышая полномочий.

Не смотря на аргументированные доводы и предоставленные доказательства в пользу этой правовой позиции с нашей стороны, хозяйственный суд Тернопольской области не нашел достаточных оснований для удовлетворения иска. На наш взгляд, решение суда первой инстанции было откровенно слабым и мало обоснованным. С ним можно ознакомиться здесь.

Львовский апелляционный хозяйственный суд подошел к рассмотрению дела значительно более профессионально и добросовестно, всесторонне изучив обстоятельства данного дела. В результате им было принято решение об удовлетворении иска. Таким образом, активы предприятия, отчужденные вследствие недобросовестных действий бывшего директора, были возвращены.

С полным текстом постановления суда можно ознакомиться здесь.

Дотримання правил підсудності або в який суд звертатись з позовом

Блог, Хозяйственные споры

Дотримання правил підсудності є основою для прийняття судом позовної заяви та порушення провадження по справі. Але ж як не помилитися і подати позов саме до того суду, який повинен його розглянути?

До нашої компанії звернувся клієнт, який отримав від свого контрагента (колишнього власника частки у статутному капіталі підприємства) позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеного з ним (клієнтом), неукладеним. Даний позов подано до господарського суду Тернопільської області як корпоративний спір.

Так, підвідомчість справ господарським судам України закріплена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України. І, дійсно, нормами пункту 4 частини 1 статті 12 цього Кодексу передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Наче все зрозуміло, але Читать далее Дотримання правил підсудності або в який суд звертатись з позовом

Верно определенные способы защиты – путь к позитивному решению

Наша практика, Хозяйственные споры

Верно определенные способы защиты – составляющая получения позитивного решения суда. Это уверенно может сказать любой юрист. И вот тому подтверждение.

В хозяйственный суд Тернопольской области обратилось юридическое лицо с иском о признании договора купли-продажи доли в уставном капитале с дополнениями незаключенным.

Наша фирма представляла интересы ответчика в данном процессе.

Все бы ничего, да вот только ни Гражданским кодексом Украины, ни Хозяйственным кодексом Украины, ни какими-либо другими нормативно-правовыми актами действующими в Украине не предусмотрено такого способа защиты, как признание договора незаключенным.

Так, согласно части 8 ст.181 Хозяйственного кодекса Украины в случае, если стороны не пришли к согласию по всем существенным условиям хозяйственного договора, такой договор считается незаключенным (таким, который не совершился). Если одна из сторон осуществила фактические действия касательно его исполнения, правовые последствия таких действий определяются нормами Гражданского кодекса Украины.

То есть, признание договора незаключенным как факта, что имеет юридическое значение, может иметь место лишь только в аспекте юридической оценки обстоятельств дела и обоснованности заявленных требований, но не может быть предметом отдельного иска. Такое требование направлено на установление именно факта, который имеет юридическое значение, а не на возобновление нарушенного права или защиту охраняемого законом интереса.

Таким образом, заявленное истцом требование о признании договора незаключенным не отвечает способам защиты, которые предусмотрены в части 2 статьи 16 Гражданского кодекса Украины.

Эта же правовая позиция изложена в постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 06.11.2009 года №9 «О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными». Верховный Суд указал, что требование о признании сделки (договора) незаключенным не соответствует возможным способам защиты гражданских прав и интересов, предусмотренных законом. Суды должны отказывать в иске с таким требованием.

Что и сделал хозяйственный суд Тернопольской области. Он отказал малому частному предприятию «Смолоскип» в удовлетворении данного иска, тем самым еще раз подтвердив то, что не существует такого способа защиты, как признание договора незаключенным.          

Перевищення лімітів споживання електричної енергії

Блог, Наша практика, Хозяйственные споры

Перевищення лімітів споживання електричної енергії – штрафна санкція, на яку податок на додану вартість не нараховується. Це стверджували юристи нашої фірми, звертаючись з листами до публічного акціонерного товариства «Київобленерго». Але ми отримали негативну відповідь і були змушені звернутися за захистом порушених прав до суду.  Справа тягнулася більше року.

І нарешті, Верховний Суд України поставив крапку у справі №911/1314/16 за позовом приватного підприємства «Світанок» до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання відсутнім права вимагати оплати податку на додану вартість нарахованого на платіж за перевищення лімітів споживання електричної енергії.

В ухвалі Верховний Суд України зазначив, що заява подана публічним акціонерним товариством «Київобленерго» є необґрунтованою, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами, у зв’язку з чим  відмовив заявнику у допуску справи до провадження.

Таким чином, Верховний Суд України підтвердив правову позицію обрану юристами нашої фірми при зверненні з позовом до господарського суду, яка знайшла своє відображення у судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

Більш детальніше про цю справу можна прочитати в нашій публікації за посиланням.

А повний текст рішення Верховного Суду України можна прочитати ТУТ

 

 

Як споживачу оскаржити рішення енергопостачальника?

Блог, Наша практика, Судебная практика, конфликты, Хозяйственные споры

“Як споживачу оскаржити рішення енергопостачальника?” – із таким запитанням до нашої компанії все частіше звертаються споживачі електроенергії, фізичні та юридичні особи. Адже зросли не тільки ціни на електричну енергію, але й штрафи за порушення правил користування нею.
Проте, не варто забувати, що рішення про порушення Правил користування електричною енергією може бути оскаржено до суду, якщо споживач вважаєте, що воно прийнято незаконно.
Отже, за результатами перевірки дотримання вимог Правил користування електричною енергією складено акт про порушення. До речі, нагадуємо, що під час проведення перевірки та складання акту, споживач має право: подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, суть яких викладється в акті або відмовитись від його підписання.
На підставі цього акту проводиться засідання комісії, рішення якої оформлюється протоколом. В цьому протоколі визначається обсяг  недоврахованої електричної енергії та розраховуються завдані енергопостачальнику збитки. Протокол разом із відповідним рахунком надсилається або вручається споживачу і може бути оскаржений до суду протягом 10 робочих днів із дня отримання.

При цьому на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем Правил користування електричною енергією, обмеження та відключення електропостачання не здійснюється і оплата за актом не проводиться. А відтак, споживач продовжує користуватися електричною енергією та не зобов`язаний сплачувати за актом до набрання законної сили рішенням суду.
Зауважу, в разі звернення з позовом до суду, споживач зобов’язаний письмово повідомити про це постачальника електричної енергії так само в десятиденний термін з дня отримання протоколу. В разі неотримання енергопостачальником повідомлення про оскарження або позову в установлений строк, він матиме право здійснити відключення від електропостачання.

Особливої уваги потребує перевірка правильності розрахунку обсягу недоврахрованої електричної енергії і суми завданих збитків.
Так, в останній судовій справі щодо захисту споживача послуг з електропостачання, юристам нашої компанії вдалося довести, що ПАТ «Київенерго» при проведені розрахунку обсягу не облікованої електричної енергії безпідставно застосовано максимально дозволену потужність, зазначену в Договорі про постачання електричної енергії.

Однак, відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, при здійсненні розрахунку обсягу та вартості не облікованої електричної енергії договірна потужність може бути застосована виключно у випадку не допуску представників енергопостачальної організації на територію споживача для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів або відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність. При цьому, як в нашому випадку Вищий господарський суд України зробив висновок, що в акті про порушення обов’язково зазначаються дані про відсутність у представників енергопостачальника можливості для проведення таких вимірів.
Таким чином, на підставі виявлених нами порушень з боку енергопостачальника при проведенні розрахунку, судом було визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, яким споживачу було нараховано до сплати 784 358,38 гривень.
Ознайомитися з рішенням суду можна за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63011077

 

Стягнення заборгованості за договором підряду

Блог, Наша практика, Судебная практика, конфликты, Хозяйственные споры

Рішення Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості на користь ПП “Мальва СТ”  залишено без змін.
Таким чином, було підтверджено нашу правову позицію,  що під час виконання договору підряду замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки та зобов’язаний оплатити виконані підрядником роботи.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання та за прострочення виконання грошового зобов’язання, та на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, відповідно до договору, внаслідок порушення строків оплати виконаних і прийнятих робіт, із замовника стягнуто пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості.
Твердження відповідача, що договір підряду позивачем не виконувався, а акт виконаних робіт не надавався, а отже у відповідача не виникло обов’язку щодо оплати підрядних робіт, були спростовані матеріалами справи.
Таким чином, судом було захищено порушене право позивача, а завдяки безпосередньої участі нашої фірми у виконавчому провадженні, грошові кошти були повернуті на рахунок позивача в повному обсязі.
З текстом судового рішення можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/41331776.