Банкрутство – оскарження ухвал господарського суду в ліквідпроцедурі

Блог, Лучшее, Хозяйственные споры

 

Банкрутство – довгий і складний процес із, подекуди, непередбачуваним результатом.

Нажаль, реформи не виправдали сподівань. Нещодавно в практиці юристів нашої компанії виникла чергова колізійна справа.

Власник майна боржника – чи є він суб`єктом оскарження ухвал місцевого господарського суду на стадії ліквідпроцедури?

Відповідь на це питання сьогодні надав Вищий господарський суд України, скасувавши ухвалу Київського апеляційного господарського суду в справі №14/5026/879/2011 від 10 квітня 2017 року та повернувши справу до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги власника майна боржника по суті.

Обставини цієї справи доволі складні і заплутані, адже вона тягнеться ще з 2011 року і, нажаль, саме її існування є доказом недолугості законодавства в сфері банкрутства.

Проте, рішення, яке сьогодні прийняв Вищий господарський суд України на користь нашого клієнта, цікаве саме з тієї точки зору, що воно презюмує  процесуальне право власника майна боржника бути суб`єктом подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду на стадії ліквідаційної процедури.

Київський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження за апеляційною скаргою власника майна боржника на підставі пп 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, керувався статтею 123 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  від 14.05.1992 року №2343 (далі Закон про банкрутство).

Адже, відповідно до ч. 2 цієї статті з дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, припиняються повноваження власника (власників) майна боржника.

Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки повноваження власника майна боржника припинилися, то відповідно він не може оскаржувати ухвали місцевого господарського суду. При цьому апеляційний суд посилався на пункт 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” від 17.05.2011 року та пункт 12 Постанови Верховного Суду України “Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.02.2009 року №15 в яких мова йде взагалі про апеляційні скарги осіб, які не були учасниками провадження! Тобто, апеляційний суд фактично поставив під сумнів наявність у власника майна боржника статусу учасника провадження, з огляду на те, що його повноваження припинилися після переходу до ліквідаційної процедури!

В той же час  частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України прямо визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники  судового процесу, зазначені в цьому Кодексі та Законі про банкрутство. І з цієї точки зору, право учасника провадження, яким є власник майна боржника навіть після переходу до ліквідпроцедури, видається беззаперечним.

Проте, найбільш цікавим є тут питання щодо того, які права та охоронювані законом інтереси  власника майна боржника порушені оскаржуваною ухвалою.  

Київський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження, виходив з того, що власник майна боржника не є кредитором у справі, а відтак, його права не порушені. При цьому суд відхилив доводи апелянта стосовно того, що Закон захищає не тільки майнові, але й особисті немайнові права особи, зокрема право на захист честі, гідності та ділової репутації власника майна боржника, дії якого, з огляду на визнання недійсним правочину укладеного боржником, мають ознаки доведення до банкрутства, виведення активів та шахрайства.

Цікаво, чи врахує цю позицію суд касаційної інстанції? Найближчим часом ми про це дізнаємось і обов`язково розмістимо посилання на постанову Вищого господарського суду України, а також будемо розповідати про подальший розвиток подій у цій справі про банкрутство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскарження рішення державного реєстратора, неможливе – можливо!

Административные споры, Блог, Лучшее

Оскарження рішення державного реєстратора – досудова процедура, яка надала можливості захистити майно власника від посягань з боку сторонніх осіб.

Процедура оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів, регулюється положеннями нової редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 «Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації». Контроль у сфері державної реєстрації регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 «Про затвердження Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації», механізм дії якої був описаний раніше в нашій статті Оскарження дій або бездіяльності в сфері державної реєстрації”.

Попередня редакція згаданого Закону передбачала можливість оскарження таких рішень лише до суду. Однак судовий захист прав власників майна проти незаконних дій державних реєстраторів не завжди був ефективний. Адже прийняття рішення про державну реєстрацію нерухомого майна відповідно до законодавства України є дискреційним, тобто виключним повноваженням державного реєстратора. У зв’язку з цим суди дуже часто відмовляли у задоволені вимог позивачів про зобов’язання державного реєстратора здійснити або скасувати державну реєстрацію. Натомість суди приймали рішення, яким зобов’язували держреєстраторів повторно розглянути заяву позивача, що звичайно, не гарантувало належний захист прав позивача від повторних незаконних дій реєстратора. 

З прийняттям вищезазначенихнормативних актів в Україні з’явилася додаткова можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів при реєстрації нерухомого майна – шляхом подання скарги до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, яка розпочала свою роботу в січні 2017 року.

Головною метою створення та функціонування Комісії було забезпечення швидкого та неупередженого розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Строк розгляду Комісією скарг не може перевищувати 30 днів. Перші враження професійних юристів від роботи Комісії  є позитивними.

Основною формою роботи комісії є засідання, за участі всіх зацікавлених осіб. Як правило, такі засідання відбуваютсья двічі на тиждень. Вцілому, засідання Комісії нагадують засідання суду: заслуховуються всі зацікавлені особи, ставляться питання, з`ясовуються обставини. Після дослідження всіх обставин, голосування членів Комісії і підготовка висновку щодо відповідності або невідповідності законодавству рішення державного реєстратора.

Висновок надається з відповідним обґрунтуванням й посиланням на норми законодавства. Саме завдяки роботі Комісії левова частка рейдерських захоплень зазнали фіаско, а майно та бізнес були врятовані. Зазначу, що Комісія не є судом та її повноваження обмежуються розглядом законності вчинення тих чи інших реєстраційних дій.

Крім безпосередньо скасування незаконної дії реєстратора, Комісія може блокувати  “неблагонадійному” реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань терміном від одного до трьох місяців чи півроку, якщо допущене реєстратором порушення носить систематичний або навмисний характер. А ось злісним порушникам доступ  анулюють назавжди.

Не треба пояснювати, що механізм блокування – є дуже дієвим способом примусити реєстратора дотримуватися закону, адже систематично допускаючи порушення реєстратор або нотаріус, який діє як реєстратор, ризикує просто втратити роботу назавжди!

Окремо треба відзначити, якщо має місце факт грубого порушення закону, то до справи залучаються правоохоронні органи,  відповідна інформація направляється Комісією до Національної поліції.

Звернувшись зі скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, юристам нашої компанії вдалося скасувати незаконну реєстрацію права власності на майно нашого клієнта за іншою особою, яку було проведено приватним нотаріусом, як державним реєстратором. Результатом спільної роботи став Наказ Заступника Міністра юстиції з питань державної реєстрації, яким було скасовано рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, та тимчасово заблоковано доступ нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.  

Таким чином, перший досвід нашої компанії щодо захисту інтересів клієнтів від незаконних дій реєстртора без звернення до суду – є позитивним, а ще дозволив зекономити  значний час та гроші!

 

Активы предприятия сохранены благодаря усилиям юристов компании Бизнес и Право

Блог, Лучшее, Наша практика, Хозяйственные споры

Активы предприятия сохранены в его собственности благодаря усилиям юристов компании Бизнес и Право, которые смогли доказать  в суде недобросовестность действий бывшего руководителя предприятия при заключении им договоров купли-продажи на крайне невыгодных для предприятия условиях. 

К нам за помощью обратилось частное  сельскохозяйственное предприятие (его собственник), который после смены руководителя выявил, что бывший директор перед увольнением заключил от имени предприятия ряд договоров купли-продажи посевов на крайне невыгодных для предприятия условиях, благодаря чему предприятие практически лишилось всех своих ликвидных активов.

Сложность данного дела заключалась в том, что бывший директор, действуя от имени предприятия, формально не вышел за рамки полномочий, предусмотренных уставом. Стандартная судебная практика в таких случаях стоит на позиции признания таких сделок законными.

Тем не менее, внимательно изучив и проанализировав обстоятельства спорных сделок, юристы АФ «Бизнес и Право» все же нашли основания для обращения в суд с иском о признании договоров купли-продажи посевов недействительными.

Так, согласно частей 1, 3 статьи 215 Гражданского кодекса Украины основанием недействительности сделки является несоблюдение в момент ее заключения стороной (сторонами) требований, которые установлены частями 1-3, 5-6 статьи 203 этого кодекса.

В противоречие указанным выше нормам, руководитель при заключении договоров действовал явно вопреки интересам предприятия, в своих собственных интересах, недобросовестно, чем фактически лишил предприятие не только возможности получения прибыли, но и в целом возможности осуществлять уставную деятельность, что прямо противоречит нормам статей 92, 238, 627 Гражданского кодекса Украины.

В соответствии с частью 3 статьи 92 Гражданского кодекса Украины орган или лицо, которое в соответствии с учредительными документами юридического лица или закона выступает от его имени, обязано действовать в интересах юридического лица, добросовестно и разумно, не превышая полномочий.

Не смотря на аргументированные доводы и предоставленные доказательства в пользу этой правовой позиции с нашей стороны, хозяйственный суд Тернопольской области не нашел достаточных оснований для удовлетворения иска. На наш взгляд, решение суда первой инстанции было откровенно слабым и мало обоснованным. С ним можно ознакомиться здесь.

Львовский апелляционный хозяйственный суд подошел к рассмотрению дела значительно более профессионально и добросовестно, всесторонне изучив обстоятельства данного дела. В результате им было принято решение об удовлетворении иска. Таким образом, активы предприятия, отчужденные вследствие недобросовестных действий бывшего директора, были возвращены.

С полным текстом постановления суда можно ознакомиться здесь.

Дотримання правил підсудності або в який суд звертатись з позовом

Блог, Хозяйственные споры

Дотримання правил підсудності є основою для прийняття судом позовної заяви та порушення провадження по справі. Але ж як не помилитися і подати позов саме до того суду, який повинен його розглянути?

До нашої компанії звернувся клієнт, який отримав від свого контрагента (колишнього власника частки у статутному капіталі підприємства) позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеного з ним (клієнтом), неукладеним. Даний позов подано до господарського суду Тернопільської області як корпоративний спір.

Так, підвідомчість справ господарським судам України закріплена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України. І, дійсно, нормами пункту 4 частини 1 статті 12 цього Кодексу передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Наче все зрозуміло, але Читать далее Дотримання правил підсудності або в який суд звертатись з позовом

Верно определенные способы защиты – путь к позитивному решению

Наша практика, Хозяйственные споры

Верно определенные способы защиты – составляющая получения позитивного решения суда. Это уверенно может сказать любой юрист. И вот тому подтверждение.

В хозяйственный суд Тернопольской области обратилось юридическое лицо с иском о признании договора купли-продажи доли в уставном капитале с дополнениями незаключенным.

Наша фирма представляла интересы ответчика в данном процессе.

Все бы ничего, да вот только ни Гражданским кодексом Украины, ни Хозяйственным кодексом Украины, ни какими-либо другими нормативно-правовыми актами действующими в Украине не предусмотрено такого способа защиты, как признание договора незаключенным.

Так, согласно части 8 ст.181 Хозяйственного кодекса Украины в случае, если стороны не пришли к согласию по всем существенным условиям хозяйственного договора, такой договор считается незаключенным (таким, который не совершился). Если одна из сторон осуществила фактические действия касательно его исполнения, правовые последствия таких действий определяются нормами Гражданского кодекса Украины.

То есть, признание договора незаключенным как факта, что имеет юридическое значение, может иметь место лишь только в аспекте юридической оценки обстоятельств дела и обоснованности заявленных требований, но не может быть предметом отдельного иска. Такое требование направлено на установление именно факта, который имеет юридическое значение, а не на возобновление нарушенного права или защиту охраняемого законом интереса.

Таким образом, заявленное истцом требование о признании договора незаключенным не отвечает способам защиты, которые предусмотрены в части 2 статьи 16 Гражданского кодекса Украины.

Эта же правовая позиция изложена в постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 06.11.2009 года №9 «О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными». Верховный Суд указал, что требование о признании сделки (договора) незаключенным не соответствует возможным способам защиты гражданских прав и интересов, предусмотренных законом. Суды должны отказывать в иске с таким требованием.

Что и сделал хозяйственный суд Тернопольской области. Он отказал малому частному предприятию «Смолоскип» в удовлетворении данного иска, тем самым еще раз подтвердив то, что не существует такого способа защиты, как признание договора незаключенным.          

Начато уголовное производство против следователя по инициативе адвоката АФ «Бизнес и Право»

Блог, Наша практика, Уголовный процесс

Усилиями адвокатов из «Бизнес и Право» начато уголовное производство по факту невыполнения решения суда следователем полиции. 

Эта история началась в июле прошлого года, когда следователь СО Бучацкого ОП ГУ НП в Тернопольской области Карпюк И.В. по заведомо ложному сообщению о преступлении зарегистрировал уголовное производство, в тот же день изъял автомобиль у собственника, а потом отдал «арендатору». Без документов, без ключей, просто загрузил на погрузчик и увез в неизвестном направлении. Подробно об этой истории я писал ЗДЕСЬ.

Ни прокуратура, ни вышестоящие органы полиции в действиях следователя нарушений не усмотрели.

Однако 30 ноября прошлого года по нашему заявлению суд признал действия следователя неправомерными и обязал его вернуть автомобиль законному владельцу:  ПУБЛИКАЦИЯ от 15.12.2016.

Тогда же я дал свой прогноз дальнейшего развития событий, который теперь понемногу начал сбываться. Как и следовало ожидать, за два с половиной месяца никто автомобиль владельцу не вернул, а на наши обращения  по этому поводу все должностные лица отвечали неохотно, формально и не по существу вопроса. Тогда мы обратились в прокуратуру Тернопольской области с требованием начать уголовное производство по факту невыполнения следователем решения суда. В ответ – опять тишина.

Тогда наш адвокат Людмила Балийчук, защищающая интересы предприятия – владельца автомобиля, снова обратилась в суд с жалобой на незаконное бездействие теперь уже прокуратуры Тернопольской области. После рассмотрения жалобы 26 января 2017 года суд признал обоснованность заявленных требований и обязал прокуратуру Тернопольской области внести информацию по нашему заявлению в единый реестр досудебных расследований и, таким образом, начать расследование уголовного производства по факту неисполнения решения суда следователем Карпюком И.В.  С решением суда можно ознакомиться ЗДЕСЬ.

Теперь подождем немного, чтобы дать возможность правоохранительным органам проявить себя в этом уголовном расследовании. А затем сделаем следующий шаг: заявим гражданский иск о возмещении ущерба, причиненного владельцу автомобиля противоправными действиями следователя. 

Очень хочется верить, что все наши усилия и время потрачены не зря, и нерадивому полицейскому и сейчас уже несладко, и он десять раз пожалел, что ввязался в эту историю. И в следующий раз вряд ли согласится на подобную авантюру. А о продолжении этой истории я обязательно напишу.

Перевищення лімітів споживання електричної енергії

Блог, Наша практика, Хозяйственные споры

Перевищення лімітів споживання електричної енергії – штрафна санкція, на яку податок на додану вартість не нараховується. Це стверджували юристи нашої фірми, звертаючись з листами до публічного акціонерного товариства «Київобленерго». Але ми отримали негативну відповідь і були змушені звернутися за захистом порушених прав до суду.  Справа тягнулася більше року.

І нарешті, Верховний Суд України поставив крапку у справі №911/1314/16 за позовом приватного підприємства «Світанок» до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання відсутнім права вимагати оплати податку на додану вартість нарахованого на платіж за перевищення лімітів споживання електричної енергії.

В ухвалі Верховний Суд України зазначив, що заява подана публічним акціонерним товариством «Київобленерго» є необґрунтованою, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами, у зв’язку з чим  відмовив заявнику у допуску справи до провадження.

Таким чином, Верховний Суд України підтвердив правову позицію обрану юристами нашої фірми при зверненні з позовом до господарського суду, яка знайшла своє відображення у судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

Більш детальніше про цю справу можна прочитати в нашій публікації за посиланням.

А повний текст рішення Верховного Суду України можна прочитати ТУТ

 

 

Захист прав інвесторів житлового будівництва у судовому процесі

Административные споры, Лучшее

Захист прав інвесторів житлового будівництва у судовому процесі – актуальна тема і адвокати нашої компанії мають позитивну практику щодо цього. Тому вирішили поділитися справою по якій вже є рішення суду касаційної інстанції.

Здебільшого будівництво житла здійснюється за рахунок коштів інвесторів – фізичних осіб. Забудовник, замовник та управитель ФФБ під час укладення договорів, як правило, надає вичерпну інформацію щодо законності будівництва.

Здавалося б, після цього інвестор може лише контролювати будівництво та очікувати введення об’єкту в експлуатацію, обмірковуючи ремонт нової оселі.

Нажаль, де-кому щастя інвесторів та забудовників не дає спокою. Як правило, це різного роду громадські спілки або занадто активні громадяни, які намагаються через суд скасувати дозвільні документи і, таким чином, зупинити будівництво. Як протидіяти? Як захистити права інвесторів будівництва? Читать далее Захист прав інвесторів житлового будівництва у судовому процесі

Слідчий не вносить заяву про злочин до реєстру, як зобов`язати?

Судебная практика, конфликты, Уголовный процесс

Трапляються непоодинокі випадки, коли слідчий не вносить заяву про злочин до реєстру досудових розслідувань та не хоче розпочинати розслідування, хто і як може його зобов`язати?
Зобов’язати слідчого внести заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування може тільки слідчий суддя.
До нашої компанії звернулася особа, яка подала до поліції заяву (повідомлення) про злочин, а слідчі не вносять відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відтак злочин не розслідується, винуваті особи не притягаються до кримінальної відповідальності.
Внесення заяви про злочин до реєстру досудових розслідувань значить, що слідчі розпочнуть розслідування, будуть проводити відповідні слідчі дії для розкриття злочину.
Однак, така бездіяльність слідчого по невнесенню відомостей про кримінальне правоворушення до реєстру є незаконною, яка підлягає оскарженню до суду.
Ми порадили звернутися до суду та підготували скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопрушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Кримінальним процесуальним кодеком України не передбачено оцінювання слідчим чи прокурором достатності і достовірності викладених у поданій заяві відомостей про вчинення злочину, як підстави для внесення заяви про злочин до ЄРДР і початку розслідування. Реєстрація вказаних відомостей не є правом, а є обов’язком уповноважених осіб.
На досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України).
Необхідно зазначити, що подана нашими адвокатами скарга була задоволена слідчим суддею, відомості про кримінальне правопрушення внесенні слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування.
Із ухвалою слідчого судді можна ознайомитися ТУТ.

 

Недійсність статуту – правові підстави та передумови

Блог, Корпоративные споры, Наша практика, Судебная практика, конфликты

Недійсність статуту, як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, який став підставою для переведення прав учасника на нового співвласника, чи так все просто та беззаперечно, як здається?
В одній з останніх судових справ, щодо корпоративних прав, яку доручило нашій компанії велике сільськогосподарське підприємство, випала нагода розібратися з цим дуже цікавим питанням.
Фабула така. Договір купівлі-продажу частки корпоративних прав приватного підприємства, на думку продавця, має ознаки недійсного правочину, а відтак, із посиланням на статтю 203 та 215 Цивільного кодексу України ним заявляється позов про визнання недійсним нової редакції статуту, відповідно до якої новим учасником підприємства вказано покупця частки корпоративних прав. Логіка проста: недійсний договір не породжує правових наслідків, а відтак, і нова редакція статуту, щодо включення нового учасника – є недійсною. На перший погляд позиція доволі обгрунтована.
Не будемо коментувати безпідставність тверджень позивача щодо недійсності самого договору купівлі-продажу, оскільки по-перше, позиція позивача абсолютно позбавлена аби хоч найменшого глузду, а по-друге – не є цікавою з точки зору цієї публікації. Але наполягаємо – для визнання недійсним статуту цього недостатньо!
Зокрема, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
– на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
– порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
– відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Крім того, при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.
Всупереч наведеному, позивачем не надано правового обґрунтування та доказів наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним статуту підприємства, а недійсність договору, який став підставою складання нової редакції статуту – не достатньо. Сподіваємося, найближчим часом, зможемо розмістити посилання на судові рішення в цій справі.
Вкотре пересвідчилися, неправильно обрана стратегія судового захисту – фатальна помилка юриста, за яку платить клієнт!