2017-06-15 13:03

Банкрутство – оскарження ухвал господарського суду в ліквідпроцедурі

  Банкрутство – довгий і складний процес із, подекуди, непередбачуваним результатом. Нажаль, реформи не виправдали сподівань. Нещодавно в практиці юристів нашої компанії виникла чергова колізійна справа. Власник майна боржника – чи є він суб`єктом оскарження ухвал місцевого господарського суду на стадії ліквідпроцедури? Відповідь на це питання сьогодні надав Вищий господарський суд України, скасувавши ухвалу Київського апеляційного господарського
Читать далее…

2017-05-17 10:37

Оскарження рішення державного реєстратора, неможливе – можливо!

Оскарження рішення державного реєстратора – досудова процедура, яка надала можливості захистити майно власника від посягань з боку сторонніх осіб. Процедура оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів, регулюється положеннями нової редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) та Постанови Кабінету Міністрів України від
Читать далее…

Блог, Корпоративное право, Судебная практика, конфликты

Визнання недійсним рішення загальних зборів товариства

Визнання недійсним рішення загальних зборів товариства

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно ретельно підготуватися.

Нещодавно Господарським судом Київської області у справі за позовом Компанії СКАЙЛАЙН КОРПОРЕЙШН до ТОВ «Фабрика «Скіф» про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, на яких було прийнято рішення про надання генеральному директору ТОВ «Фабрика «Скіф» повноважень на підписання договору поруки, ухвалено рішення, яким позовні вимоги Компанії задоволені.

Метою даного позову стало намагання ТОВ «Фабрика «Скіф», до складу учасників якої входить Компанія СКАЙЛАЙН КОРПОРЕЙШН, уникнути відповідальності за взятими на себе зобов’язаннями за договором поруки, який був укладений між ТОВ «Фабрика «Скіф» та клієнтом нашої фірми в забезпечення чималої позики.

Випадково дізнавшись про існування господарської справи, клієнт звернувся за правовою допомогою та консультацією. Детально проаналізувавши матеріали справи, юристами нашої фірми було прийнято рішення, вступити у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Обрана юристами стратегія обґрунтована тим, щоб безпосередньо приймати участь у розгляді справи та своєчасно користуватися своїми правами для подання всіх необхідних доказів та пояснень, а в подальшому позбавити ТОВ «Фабрика «Скіф» підстави для звернення до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним.

В ході розгляду справи ТОВ «Фабрика «Скіф» без жодних заперечень визнало позовні вимоги, а суддя навіть не намагався витребувати від сторін хоча б які-небудь докази для правильного вирішення даного спору, що призвело до прийняття абсурдного рішення.

В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції посилався на неіснуючі документи, не врахував очевидні факти та прийняв до уваги надумані та недостовірні твердження представника Компанії СКАЙЛАЙН КОРПОРЕЙШН.

Так, суд першої інстанції, ігноруючи статтю 249 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов’язок особи, що видала довіреність і згодом її скасувала, повідомити про це представника, третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи доказів повідомлення представника за довіреністю.

З рішенням суду можна ознайомитися за посиланням  

Як вже вбачається з викладеного вище, з таким судовим рішенням неможливо було погодитись, тому юристи нашої фірми звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. До речі, апеляційну скаргу було подано від третьої особи –  фізичної особи, яка була залучена до участі у господарському спорі.

Після тривалого розгляду справи, апеляційний господарський суд прийняв рішення, яким задовольнив апеляційну скаргу, підготовлену нашою юридичною фірмою, скасував рішення господарського суду Київської області та прийняв нове, яким позовні вимоги ТОВ «Фабрика «Скіф» залишив без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду, зробив висновок про те, що скасування довіреності має юридичне значення для представника і третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були про це сповіщені. Крім того, ще раз у вказаному судовому рішенні підтвердилась правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року про те, що порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів не є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.  

З Постановою апеляційного суду можна ознайомитися тут .

Блог, Судебная практика, конфликты

Розмір судового збору 2017 року – до чого готуватись позивачам?

Розмір судового збору 2017 року – до чого готуватись позивачам?

Розмір судового збору завжди залежав від мінімальної заробітної плати встановленої Законом на 1 січня поточного року, тепер все змінилось.
Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір» (редакція станом на 2016 року) судовий збір справлявся у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прийняття Бюджету України на 2017 рік та підвищення урядом мінімальної заробітної плати населенню з 1378 гривень до 3200 гривень викликало обгрунтовані побоювання щодо порушення права на вільний доступ до правосуддя через значне зростання розміру судового збору.
Проте, урядовці попередили хвилю обурень та оперативно внесли зміни до Закону України «Про судовий збір».
1 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року, відповідно до якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. У частині другій слова «мінімальної заробітної плати» змінено на слова «прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Ознайомитися з повним текстом Закону можна ТУТ.
Слід вказати, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється: з 1 січня 2017 року – 1600 гривень, з 1 травня – 1684 гривні, з 1 грудня 2017 року – 1762 гривні. Але дане підвищення розміру прожиткового мінімуму не вплине збільшення протягом року на розмір судового збору тому, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Отже, якщо у грудні 2016 року при зверненні з позовом про розірвання шлюбу сума судового збору складала 551,20 гривень, наразі звернення до суду з аналогічним позовом обійдеться 640,00 гривень.
Таким чином, не зважаючи на підвищення мінімальної заробітної плати в 2017 році, розмір судового збору значно не збільшиться і громадяни України матимуть можливість захисти свої права та охоронювані законом інтереси у судовому порядку.

Блог, Судебная практика, конфликты

Строк позовної давності – поважність причин пропуску

Строк позовної давності – поважність причин пропуску

Строк позовної давності – правовий інститут, який може поставити під сумнів можливість судового захисту. Останнім часом судова практика, в тому числі Европейського суду з прав людини,  йде по шляху обов`язкової його обмеженості, адже це є правовою гарантією захисту відповідачів від переслідування понад встановлені законодавством строки.
Гарантія позивачів – поважність причини пропуску звернення до суду, обов’язковість доведення якої покладається на позивачів.
Тобто позивач повинен довести той факт, що він не міг знати про порушення своїх прав, що випливає з загального правила про обов’язковість доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Виходячи з цього, недостатньо довести факт порушеного права про існування якого позивач не знав і саме з цього приводу не звернувся за захистом до суду. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг знати про порушення свого права.
В свою чергу відповідач повинен довести, що інформацію про порушене право позивача можливо було отримати раніше.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на усі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у своєму рішенні відмічає, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду по закінченню певного періоду після здійснення правопорушення.
Застосування термінів позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, і запобігання несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть вимушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з часом.
Спираючись на дане рішення Верховний Суд України 16.11.2016 зробив аналогічний правовий висновок під час розгляду справи №6-2469цс16 за позовом прокурора про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту, визнання недійсним договору купилі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Отже під час вирішення справи суди повинні надати оцінку доводам сторін та встановити: чи мав Позивач об’єктивну можливість дізнатися про порушення свого права до спливу строку для звернення за захистом до суду і чи можливо було при цьому встановити наявність підстав для визнання незаконними дії відповідача з огляду на презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі не доведення протилежного.
Порівняльний аналіз термінів “дізнався” і “міг дізнатися”, що містяться в статті 261 Цивільному кодексі України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення лише факту, із-за якого позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захист до суду, – недостатньо.

Блог, Судебная практика, конфликты

Оскарження дій або бездіяльності в сфері державної реєстрації

Оскарження дій або бездіяльності в сфері державної реєстрації

Оскарження дій або бездіяльності в сфері державної реєстрації проводитися згідно з порядком здійснення контролю Мінюстом діяльності щодо державної реєстрації.
21 грудня 2016 року Кабінет Міністрів України, на виконання вимог Законів України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, затвердив Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації. З повним текстом можна ознайомитися ТУТ .
На підставі даного Порядку Мін’юст наділяється правом контролювати дії державного реєстратора в сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Відповідно до зазначеного вище Порядку, Мін’юст розглядає скарги, подані відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а також обґрунтовані подання територіальних органів Мін’юсту та здійснює моніторинг реєстраційних дій в реєстрах.
Скарги розглядаються не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Загальний термін розгляду скарг не може перевищувати 45 днів.
Подання територіальних органів Мін’юсту розглядаються у термін не більш ніж 20 робочих днів.
Моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за наступними критеріями:
1) порушення термінів, визначених Законами;
2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;
3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;
4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;
5) скасування (видалення) записів з реєстрів;
6) державні реєстратори та/або суб’єкти державної реєстрації, визначені Мін’юстом.
У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб’єктів державної реєстрації.
Камеральна перевірка проводиться в строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ про перевірку розміщується на сайті Мін’юсту. Копія наказу надсилається держреєстратору/суб’єкту реєстраційних дій.
Залежно від виявлених порушень:
– технічний адміністратор реєстрів вносить зміни;
– складається протокол про притягнення до адміністративної відповідальності;
– до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін’юсті направляється подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність Мін’юсту можуть бути оскаржені до суду.
Разом з цим, слід зазначити, що дія цього Порядку носить додатковий характер і застосовується окремо від порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, територіального органу Мін’юсту, що розглядається виключно комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту Державної реєстрації Мінюсту.

 

Судебная практика, конфликты, Услуги для частных лиц

Cолидарная ответственность поручителя, но не ипотекодателя

Cолидарная ответственность поручителя, но не ипотекодателя

Солидарная ответственность поручителя и должника вопросов не вызывает, но иногда ответственность поручителя отождествляется с ответственностью ипотекодателя, что с юридической точки зрения – неверно.
Если в качестве обеспечение долга по кредитному договору, который заключен не с ипотекодателем, он передал в ипотеку свое недвижимое имущество, то к такому ипотекодателю не может быть предъявлен иск, как к солидарному должнику, о погашении самого кредита.
К такому выводу можно прийти исходя из норм Гражданского кодекса Украины и Закона Украины «Об ипотеке» потому, что солидарным должником может быть поручитель, а не ипотекодатель поскольку ипотека и поручительство являются разными видами обеспечения обязательства.
Так по договору поруки поручитель поручается перед кредитором должника за выполнение должником своего обязательства.
Ипотека же – это вид обеспечения выполнения обязательства недвижимым имуществом, которое остается во владении и пользовании ипотекодателя, согласно с которым ипотекодержатель имеет право в случае невыполнения должником обязательства получить удовлетворение своих требований за счет предмета ипотеки.
Таким образом поручитель отвечает перед кредитором за нарушение должником всего обязательства, а ипотекодатель отвечает за исполнение должником основного обязательства исключительно в пределах стоимости предмета ипотеки. Поэтому нормы, которые регулируют поручительство, не применяются к правоотношениям кредитора с ипотекодателем.
К аналогичному выводу приходит и Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел в деле №6-12804св12, с позицией которого согласился и Верховный Суд Украины указав, что: «солидарная ответственность должника и ипотекодателя нормами действующего законодательства не предусмотрена».
С решением суда можно ознакомиться перейдя по ССЫЛКЕ.
Считаю совершенно необходимым привлечение юриста при заключении договоров кредита, поруки, ипотеки, поскольку только квалифицированный специалист сможет объяснить правовую природу всех этих операций, расскажет о рисках, связанных с заключением таких договоров, а также о возможных последствиях. 

Судебная практика, конфликты, Уголовный процесс

Слідчий не вносить заяву про злочин до реєстру, як зобов`язати?

Слідчий не вносить заяву про злочин до реєстру, як зобов`язати?

Трапляються непоодинокі випадки, коли слідчий не вносить заяву про злочин до реєстру досудових розслідувань та не хоче розпочинати розслідування, хто і як може його зобов`язати?
Зобов’язати слідчого внести заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування може тільки слідчий суддя.
До нашої компанії звернулася особа, яка подала до поліції заяву (повідомлення) про злочин, а слідчі не вносять відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відтак злочин не розслідується, винуваті особи не притягаються до кримінальної відповідальності.
Внесення заяви про злочин до реєстру досудових розслідувань значить, що слідчі розпочнуть розслідування, будуть проводити відповідні слідчі дії для розкриття злочину.
Однак, така бездіяльність слідчого по невнесенню відомостей про кримінальне правоворушення до реєстру є незаконною, яка підлягає оскарженню до суду.
Ми порадили звернутися до суду та підготували скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопрушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Кримінальним процесуальним кодеком України не передбачено оцінювання слідчим чи прокурором достатності і достовірності викладених у поданій заяві відомостей про вчинення злочину, як підстави для внесення заяви про злочин до ЄРДР і початку розслідування. Реєстрація вказаних відомостей не є правом, а є обов’язком уповноважених осіб.
На досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України).
Необхідно зазначити, що подана нашими адвокатами скарга була задоволена слідчим суддею, відомості про кримінальне правопрушення внесенні слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування.
Із ухвалою слідчого судді можна ознайомитися ТУТ.

 

Блог, Корпоративные споры, Наша практика, Судебная практика, конфликты

Недійсність статуту – правові підстави та передумови

Недійсність статуту – правові підстави та передумови

Недійсність статуту, як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, який став підставою для переведення прав учасника на нового співвласника, чи так все просто та беззаперечно, як здається?
В одній з останніх судових справ, щодо корпоративних прав, яку доручило нашій компанії велике сільськогосподарське підприємство, випала нагода розібратися з цим дуже цікавим питанням.
Фабула така. Договір купівлі-продажу частки корпоративних прав приватного підприємства, на думку продавця, має ознаки недійсного правочину, а відтак, із посиланням на статтю 203 та 215 Цивільного кодексу України ним заявляється позов про визнання недійсним нової редакції статуту, відповідно до якої новим учасником підприємства вказано покупця частки корпоративних прав. Логіка проста: недійсний договір не породжує правових наслідків, а відтак, і нова редакція статуту, щодо включення нового учасника – є недійсною. На перший погляд позиція доволі обгрунтована.
Не будемо коментувати безпідставність тверджень позивача щодо недійсності самого договору купівлі-продажу, оскільки по-перше, позиція позивача абсолютно позбавлена аби хоч найменшого глузду, а по-друге – не є цікавою з точки зору цієї публікації. Але наполягаємо – для визнання недійсним статуту цього недостатньо!
Зокрема, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
– на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
– порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
– відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Крім того, при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.
Всупереч наведеному, позивачем не надано правового обґрунтування та доказів наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним статуту підприємства, а недійсність договору, який став підставою складання нової редакції статуту – не достатньо. Сподіваємося, найближчим часом, зможемо розмістити посилання на судові рішення в цій справі.
Вкотре пересвідчилися, неправильно обрана стратегія судового захисту – фатальна помилка юриста, за яку платить клієнт!

Наша практика, Судебная практика, конфликты

Оскарження дій слідчого щодо не розгляду клопотань потерпілого

Оскарження дій слідчого щодо не розгляду клопотань потерпілого

Оскарження дій слідчого, який не розглядає або несвоєчасно розглядає клопотання потерпілого по справі – законний механізм захисту прав потерпілого в кримінальному процесі.
Зобов’язати слідчого розглянути клопотання в кримінальному провадженні може слідчий суддя, до якого необхідно звернутися зі скаргою на бездіяльність.
До нашої компанії звернувся потерілий від кримінального правопорушення, відомості за заявою якого були внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань ще сім місяців назад. У зв’язку з тим, що слідчий навіть не викликав потерпілого та свідків на допит, та для з’ясування чи проводиться взагалі досудове розслідування, потерпілий подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до ст. 220 Кримінального процесуального кодексу України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.
Крім цього, відповідно до ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення заявнику.
Однак у даному випадку слідчий навіть не розглянув клопотання.
На досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений Законом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Адвокат нашої компанії звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невиконанні процесуальних дій, яка була задоволена слідчим суддею.
З текстом ухвали слідчого судді можна ознайомитися тут http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62448553f

Блог, Лучшее, Судебная практика, конфликты

Удалось успешно обжаловать действия следователя

Удалось успешно обжаловать действия следователя

Все-таки нам удалось добиться результата и успешно обжаловать действия следователя из г. Бучач Тернопольской области, который своим решением забрал автомобиль у собственника и передал его другому лицу, назвавшему себя арендатором машины. Подробнее об этой истории я писал ЗДЕСЬ.
Ранее наши попытки обжаловать действия следователя в вышестоящих инстанциях, призванных контролировать работу следственных органов, никаких результатов не дали. Ни полиция, ни прокуратура в действиях следователя нарушений не находила. И только когда мы подготовили и подали соответствующую жалобу на действия следователя в суд, колесо государственной машины завертелось в нужном направлении.
Только при рассмотрении дела в судебном заседании с участием нашего адвоката Людмилы Балийчук, когда уже невозможно было скрываться за общими фразами о проведенной проверке, прокурор вынужден был признать нарушения в действиях следователя, и согласился с необходимостью вернуть автомобиль его законному владельцу. И следователь, и прокурор скрыли от суда, что машина уже передана в пользование другому лицу, и в итоге своим решением суд обязал следователя вернуть машину тому, у кого он ее изымал. Ознакомиться с решением суда можно ЗДЕСЬ.
Интересно будет посмотреть, как будет выполняться это решение суда. Ведь если мнимый арендатор машины откажется отдать ее добровольно, следователю придется изымать машину уже у него, а это будет непросто…  А самое главное – опять незаконно! Ведь нельзя изымать имущество иначе, как по решению суда!
А пока мой прогноз развития событий – полиция машину нам вернуть не сможет, следователя уволят, а мы будем долго и нудно взыскивать причиненный ущерб с полиции и лично со следователя. Но одного результата мы в любом случае все-таки добьемся – докажем сотрудникам правоохранительных органов, что они тоже должны соблюдать законы.
Кстати, уже через несколько дней после вынесения решения судом прокуратура Тернопольской области своим очередным письмом сообщила нам, что проведенная проверка по указанным фактам нарушений в действиях следователя опять не выявила. Продолжаем работать.

Блог, Наша практика, Судебная практика, конфликты, Хозяйственные споры

Як споживачу оскаржити рішення енергопостачальника?

Як споживачу оскаржити рішення енергопостачальника?

“Як споживачу оскаржити рішення енергопостачальника?” – із таким запитанням до нашої компанії все частіше звертаються споживачі електроенергії, фізичні та юридичні особи. Адже зросли не тільки ціни на електричну енергію, але й штрафи за порушення правил користування нею.
Проте, не варто забувати, що рішення про порушення Правил користування електричною енергією може бути оскаржено до суду, якщо споживач вважаєте, що воно прийнято незаконно.
Отже, за результатами перевірки дотримання вимог Правил користування електричною енергією складено акт про порушення. До речі, нагадуємо, що під час проведення перевірки та складання акту, споживач має право: подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, суть яких викладється в акті або відмовитись від його підписання.
На підставі цього акту проводиться засідання комісії, рішення якої оформлюється протоколом. В цьому протоколі визначається обсяг  недоврахованої електричної енергії та розраховуються завдані енергопостачальнику збитки. Протокол разом із відповідним рахунком надсилається або вручається споживачу і може бути оскаржений до суду протягом 10 робочих днів із дня отримання.

При цьому на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем Правил користування електричною енергією, обмеження та відключення електропостачання не здійснюється і оплата за актом не проводиться. А відтак, споживач продовжує користуватися електричною енергією та не зобов`язаний сплачувати за актом до набрання законної сили рішенням суду.
Зауважу, в разі звернення з позовом до суду, споживач зобов’язаний письмово повідомити про це постачальника електричної енергії так само в десятиденний термін з дня отримання протоколу. В разі неотримання енергопостачальником повідомлення про оскарження або позову в установлений строк, він матиме право здійснити відключення від електропостачання.

Особливої уваги потребує перевірка правильності розрахунку обсягу недоврахрованої електричної енергії і суми завданих збитків.
Так, в останній судовій справі щодо захисту споживача послуг з електропостачання, юристам нашої компанії вдалося довести, що ПАТ «Київенерго» при проведені розрахунку обсягу не облікованої електричної енергії безпідставно застосовано максимально дозволену потужність, зазначену в Договорі про постачання електричної енергії.

Однак, відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, при здійсненні розрахунку обсягу та вартості не облікованої електричної енергії договірна потужність може бути застосована виключно у випадку не допуску представників енергопостачальної організації на територію споживача для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів або відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність. При цьому, як в нашому випадку Вищий господарський суд України зробив висновок, що в акті про порушення обов’язково зазначаються дані про відсутність у представників енергопостачальника можливості для проведення таких вимірів.
Таким чином, на підставі виявлених нами порушень з боку енергопостачальника при проведенні розрахунку, судом було визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, яким споживачу було нараховано до сплати 784 358,38 гривень.
Ознайомитися з рішенням суду можна за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63011077