2018-02-22 18:55

Новий Закон про ТОВ – господарювати по новому

Новий закон про ТОВ та ТДВ ухвалено Верховною Радою України 6 лютого 2018 року.  Що зміниться та що нового принесе Закон суб`єктам підприємництва, після його підписання Президентом? Ми вирішили проаналізувати та порівняти норми діючого законодавства та прийнятого законотворцями нового закону.  Діюча редакція закону Новий закон СТАТУТ Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально тільки на новій редакції статуту
Читать далее…

2017-12-08 17:26

Містобудівні умови та обмеження – вихідні дані для будівництва

Містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних, необхідних замовнику будівництва для початку будівельних робіт. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі – Закон) встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Особа (фізична
Читать далее…

Контрактное право

Ціна договору – чи може бути визначена у валюті?

Ціна договору – чи може бути визначена у валюті?

Ціна договору – чи може вона бути визначена у валюті? З урахуванням знецінення гривні та постійних курсових коливань валютні застереження дуже популярний механізм захисту. Як правильно його використовувати та коли це можливо. Раніше ми вже писали про розрахунки в валюті та валютний еквівалент в договорі.

Але 08 лютого 2017 року Верховний Суд України у справі за N 6-1905цс16 зробив правовий висновок щодо правомірності визначення ціни договору в валюті. З повним текстом можна ознайомитися за посиланням.

Нагадуємо, що правові висновки Верховного Суду України, фактично, мають силу Закону та підлягають обов`язковому застосуванню. Що ж нового або цікавого? Давайте розберемося разом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд вказав, що такими випадками є статті 193, 524 та 533 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року N 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 та Закон України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Отже, цікавим є те, що Верховний Суд України визначив вичерпний перелік актів законодавства, якими визначено випадки, коли в Україні може використовуватися іноземна валюта.

Далі Суд зазначив: «За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з’ясувати сутність такого визначення».

В справі, про яку йдеться, в договорі було зазначено, ціну договору в гривнях та вказано, що на день укладання договору це становить наступну суму в доларах США. Тобто договором сторони визначили інший порядок, ніж встановлює стаття 533 Цивільного кодексу України, а відтак, ціна не повинна перераховуватися по курсу на день платежу.

Отже, як засіб платежу валюта може використовуватися на території України тільки у чітко визначених випадках, при чому Верховний Суд навів їх виключний перелік. А от як еквівалент ціни договору валюта може використовуватися. Проте, якщо хочете мати можливість скористатися правом перерахувати ціну договору відповідно до курсу валюти, будьте уважні, укладаючи договір.

 

 

Блог, Контрактное право

Ціна договору у валютному еквіваленті – законно чи ні?

Ціна договору у валютному еквіваленті – законно чи ні?

Ціна договору у валютному еквіваленті – законно чи ні, якщо ні, то яким чином захистити довготривалі контракти від валютних ризиків? З такими питаннями до нашої компанії постійно звертаються клієнти.
Нормами чинного законодавства встановлено, що ціною є виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг тощо), що підлягає продажу (реалізації). Іншими словами, це є сума грошей, яку необхідно сплатити за отримання певного товару (послуги). Свого роду – зобов’язання.

Цивільним же кодексом України, статтею 524 зазначено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Але, разом з тим вказано, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Дана норма відповідає положенням статті 533 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.
Проте, тим же таки Цивільним кодексом України зазначено, що законним платіжним засобом, обов’язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.
Аналогічне тлумачення дають і спеціальні норми законодавства України, такі як Господарський кодекс України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тощо, де встановлено, що єдиним законним засобом платежів в Україні є національна валюта України — гривня.
Тобто тільки гривні можуть служити коштом розрахунків за зобов’язаннями між резидентами, якщо законодавством не встановлено інше.
Таким чином системний аналіз норм чинного законодавства України дає чітке розуміння того, що ціну договору можна визначити із застосуванням валютного еквіваленту. Проте розрахунки по таких зобов’язаннях мають бути обов’язково здійснені в гривні адже чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті.
З зазначеними висновками погоджуються і суди України при розгляді як цивільних, так і господарських справ.  

Блог, Контрактное право, Судебная практика, конфликты

Замовник завжди має право відмовитися від договору

Замовник завжди має право відмовитися від договору

Замовнику підрядних робіт законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Крім того, одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону.
Вказана правова позиція міститься зокрема в п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. «Про практику вирішення спорів, пов’язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов’язань його сторін.

Контрактное право

Час шукати адвокатів, яким можна довіряти!

Час шукати адвокатів, яким можна довіряти!

Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя),  представництво інтересів особи виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Але, можуть бути визначені законом винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.